Децентралізація: чому громади живуть краще за провінцію РФ

Два сусіди, одна стартова точка 1991 року — і зовсім різний результат, бо один передав владу й гроші громадам, а інший стягнув усе до центру.

Децентралізація як точка розходження

Децентралізація — одне з небагатьох слів, яке водночас описує економічну реформу і пояснює, чому українські села та малі міста останніми роками змінилися помітніше, ніж більшість провінційних центрів Росії. Саме про це йдеться у випуску каналу «Ціна держави» під назвою «Громади України живуть краще за провінцію РФ: чому?», де автори зіставляють повсякденне життя у двох країнах, які 1991 року стартували з майже однакового пострадянського стану: ті самі заводи, та сама інфраструктура, та сама звичка чекати рішень зверху. Висновок простий і водночас незручний для прихильників «сильної руки» з центру: доступ громади до власних грошей і повноважень важить більше, ніж розмір країни чи запаси природних ресурсів.

Як розійшлися шляхи України та Росії після розпаду СРСР?

Обидві країни успадкували однакову радянську модель управління, в якій майже всі рішення й гроші стікалися до столиці, а область чи район виконували лише те, що їм дозволяли. Різниця з’явилася пізніше, у підходах до реформ державного управління. Україна рухалася в бік передачі повноважень на місця поступово й не без опору: спершу обережно, потім — через об’єднання територіальних громад — доволі рішуче. Росія натомість обрала протилежний вектор: посилення вертикалі влади та дедалі більшу концентрацію фінансових потоків навколо федерального центру. Для звичайної родини в провінції ця різниця відчувається не як питання ідеології, а як стан дороги біля дому, графік роботи школи чи наявність лікаря в сусідній амбулаторії.

Чому провінційні міста Росії виглядають бідніше за українські громади?

Коли практично весь прибуток з регіону спершу йде до центру, а повертається лише частково і на умовах центру, місцева влада втрачає стимул щось будувати самостійно — усе одно остаточне рішення ухвалюють у Москві. У випуску показано, як виглядають типові малі міста Росії далеко від великих агломерацій, де, за словами авторів, панують бідність, сірість і безвихідь. Це не наслідок «бідності Росії» як такої — країна має значні природні та промислові ресурси, — а наслідок системи, в якій регіон не є господарем власного бюджету. Критикувати варто саму модель управління, а не людей, які в ній живуть і часто найбільше страждають від браку елементарної інфраструктури.

Чому в Росії гроші спершу їдуть до Москви?

У фрагменті, присвяченому розподілу бюджетних коштів (приблизно 23:04), пояснюється логіка «рівняння на центр»: значна частина податків, зібраних у регіонах, спершу консолідується на федеральному рівні, а вже потім частково повертається назад у вигляді трансфертів і дотацій. Регіональна влада в такій системі постійно залежить від рішень, ухвалених далеко за межами області, і має обмежений простір для самостійного планування навіть у дрібних питаннях. Там, де місцевий бюджет формально існує, реальний вплив на нього залишається мінімальним, бо ключові статті витрат і правила розподілу визначає центр, а не рада чи мер на місці.

Що насправді змінила реформа децентралізації в Україні?

Децентралізація дала конкретний інструмент: право громади самостійно розпоряджатися частиною податків, формувати власний бюджет і вирішувати, що лагодити першим — дорогу, дах школи чи водогін. Громада, яка бачить реальні гроші у власному бюджеті, починає рахувати і планувати на кілька років уперед, а не щороку просити кошти в області чи в Києві. Коли місцева влада фактично конкурує за підприємця чи інвестора, вона починає діяти за логікою, близькою до ринкової економіки: прозоріші правила, швидші дозволи, видимий результат замість паперової звітності для вищого начальства. Саме в цьому, на думку авторів випуску, полягає одна з причин, чому українські громади сьогодні живуть заможніше за російську провінцію.

Чи видно різницю в доходах і повсякденному житті?

У фрагменті з позначкою приблизно 19:54 автори порівнюють заробітки українців і росіян поза великими містами — і різниця відчутна не лише в цифрах, а й у тому, на що ці гроші можна витратити вдома: на яку школу піде дитина, якою дорогою поїде швидка допомога, чи працює вечорами вуличне освітлення. Підприємці можуть більше покладатися на власну ініціативу там, де місцева влада радше допомагає, ніж заважає. Це те саме самостійне мислення, яке визначає успіх мікробізнесу незалежно від того, в якій країні він працює.

Як децентралізація допомагає відбудові звільнених територій?

У розділі про відновлення після звільнення (фрагмент близько 34:16) показано ще одну перевагу децентралізованої системи: громада, яка звикла сама ухвалювати рішення в мирний час, відбудовується швидше й у воєнних умовах, бо не чекає команди зверху на кожен крок. Громади, що лагодять дороги, водогони й електромережі під постійною загрозою обстрілів, фактично оволодівають навичкою управління змінами в найжорсткіших умовах, які тільки можна уявити. Це досвід, якого немає в жодній централізованій бюрократії, бо там рішення завжди чекає на підпис десь далеко від місця подій.

Що з цього випливає для українського бізнесу й громад?

Головний висновок випуску не політичний, а управлінський: коли рішення й гроші наближені до людей, які щодня бачать результат, інфраструктура й бізнес-середовище розвиваються швидше — навіть у набагато складніших умовах, ніж у мирній провінції сусідньої країни. Реформа децентралізації в Україні ще не завершена: менші громади досі потребують більше фахівців, стабільнішого фінансування та чіткіших правил співпраці з державою, особливо під час війни. Але напрямок уже підтверджений практикою двох сусідніх країн, які починали з однакової точки: громада, що сама відповідає за свій бюджет, зазвичай дбає про нього краще, ніж будь-яке міністерство за тисячу кілометрів від конкретної вулиці, школи чи дороги.

Висновок простий і водночас незручний для прихильників «сильної руки» з центру: доступ громади до власних грошей і повноважень важить більше, ніж розмір країни чи запаси природних ресурсів.

Громада, що сама відповідає за свій бюджет, зазвичай дбає про нього краще, ніж будь-яке міністерство за тисячу кілометрів від конкретної вулиці, школи чи дороги.

▶

Джерела

• Громади України живуть краще за провінцію РФ: чому? | Ціна держави — Відеоджерело статті, канал «Ціна держави»
• Економічні пріоритети для повоєнної України (CASE Україна) — Аналітичний звіт про реформу децентралізації, згаданий як додаткове джерело у випуску