Бізнес з нуля до Forbes: історія засновника Brickland

Історія Олексія Гнідана показує, як бізнес з нуля може вирости від гаража до списку Forbes Next 250 за кілька років наполегливої роботи.

Ще у 35 років Олексій Гнідан заробляв близько 1000 доларів на місяць і не мав жодного власного капіталу. У 40 – його компанія Brickland випускає понад мільйон цеглин на рік, обслуговує понад 4000 об’єктів по всій Україні і налічує 50 працівників. Це історія про те, як бізнес з нуля виростає не завдяки щасливому випадку, а завдяки роками накопиченим знанням, впертості і готовності почати знову після поразки.

У подкасті «Бізнес ID» Ігор Дідик поговорив із засновником Brickland – українського виробника облицювальної цегли із запатентованою системою швидкого монтажу – про шлях від найманого працівника без частки до власного виробництва, яке потрапило до списку Forbes Next 250.

Перш ніж зрозуміти масштаб цього бізнесу, варто пояснити сам продукт. Облицювальна цегла – не те саме, що керамічна плитка: вона тонша і легша за звичайну цеглу, кладеться на фасад як оздоблювальний матеріал, але витримує зовнішні навантаження та перепади температур краще, ніж плитка. Саме на цій відмінності Гнідан побудував нішу, в якій запатентована система швидкого монтажу стала конкурентною перевагою Brickland.

Вісім років на бетонному заводі без частки

Перш ніж заснувати власну справу, Гнідан провів вісім років на бетонному заводі – у ролі, яку сам описує як «партнер без долі». Він брав участь у роботі підприємства, але формального права на частку бізнесу не мав. У 30 років, із дитиною на руках, його зарплата становила приблизно 300 доларів на місяць.

У 32 роки стосунки з власником заводу зайшли у конфлікт саме через питання частки в компанії. Гнідан пішов – без накопичень, без запасного плану, без гарантій, що наступний крок виявиться вдалим.

Хвороба сина, яка змінила все

Рішення піти збіглося з важким особистим випробуванням: син Гнідана захворів, і на операцію потрібно було знайти 250 євро. Грошей не було, і суму довелося позичити. Саме в цій точці – без роботи, без капіталу, з боргом за лікування дитини – почалася історія, яка за кілька років привела до обороту в мільйони доларів.

У Гнідана кращих часів не було. Було тільки рішення діяти в умовах, які виглядали найменш сприятливими.

Гараж 3×5 у Снятині: перші цеглини Brickland

Стартовий капітал Гнідана становив 5000 доларів – і то позичених. З цими грошима він орендував гараж розміром 3 на 5 метрів у Снятині й почав освоювати технологію гіперпресування – спосіб виробництва облицювальної цегли під високим тиском, без традиційного випалу в печі.

Перші клієнти з’явилися не завдяки рекламному бюджету, а завдяки якості продукту і готовності особисто домовлятися з кожним замовником. У перші роки мова йшла не про мільйони цеглин, а про штуки – і про довіру, яку потрібно було заробити з нуля.

Паралельно Гнідан вийшов на ринок B2B і побудував мережу зі 100 дилерів по всій країні. Світ дилерських угод виявився жорсткішим, ніж здавалося: умови, маржу і логістику диктували дилери, а не виробник.

Чи варто повністю відмовлятися від дилерів?

У якийсь момент Гнідан прийняв рішення, яке для багатьох виробників здається ризикованим: повністю відмовитися від усіх дилерів і будувати прямі відносини з клієнтами та об’єктами по всій Україні. Це означало інвестувати у власну логістику і систему зразків продукції, щоб клієнт у будь-якому регіоні міг отримати облицювальну цеглу Brickland без посередника.

Шість років поспіль дохід самого засновника залишався на рівні приблизно 1000 доларів на місяць – цифра, яка мало змінювалася, попри ріст виробництва. Перелом стався пізніше, коли бізнес-клуби, реклама і правильне оточення почали працювати на масштаб, а не лише на виживання.

Різниця між бідним і багатим – лише знання?

Один із центральних висновків розмови – теза, що різниця між бідною і багатою людиною полягає не в стартовому капіталі, а у знаннях: про продукт, про ринок, про те, як будувати команду і де шукати клієнтів. Гнідан пов’язує свій перехід від виживання до зростання саме з участю в бізнес-клубах і усвідомленим вибором оточення, яке підтримує зростання, а не тримає на місці.

Війна стала додатковим тригером змін у підходах – для багатьох українських виробників вона змінила логістику, ринки і пріоритети клієнтів. Про те, як криза часто стає поштовхом для рішень, які компанія відкладала роками, йдеться і в матеріалі про винаходи, що народилися під час війни.

Для підприємців, які починають бізнес з нуля без стартового капіталу, питання фінансування залишається одним із найгостріших. Про доступні шляхи – від кредитів до альтернативних джерел – детальніше можна прочитати в огляді кредитування бізнесу в Україні.

Від трьох помічників до п’ятдесяти людей

Перший найм у компанії Гнідана – троє помічників із зарплатою 7000 гривень кожен. Згодом підхід до найму став системнішим: Гнідан проводив колективні співбесіди, на які одночасно запрошував до 15 кандидатів – метод, що викликає дискусію про те, чи працює авторитарний стиль найму, чи створює він лише ілюзію контролю.

Одну з посад у компанії виділяють окремо – «помічник керівника». За словами засновника, саме з цієї ролі в Brickland виростають майбутні керівники напрямків. Показовий приклад – таргетолог, який прийшов у компанію, не маючи навіть профілю у Facebook, а згодом відповідав за digital-просування бренду.

Сьогодні Гнідан розділяє для себе ролі власника і виконавчого директора: як CEO він призначає собі зарплату на рівні 5000 доларів, окремо від прибутку, який належить бізнесу як власнику. Оборот компанії зараз становить 1,5-2 мільйони доларів, а мета на найближчі три роки – вивести ці показники на новий рівень зростання.

Виробники, які масштабуються з малого цеху до загальнонаціонального постачальника, стикаються з типовими викликами мікробізнесу – від логістики до доступу до ресурсів у кризові періоди. Про те, чому мікробізнес не може просто чекати кращих умов, детальніше розказано в матеріалі про паливну кризу та мікробізнес в Україні.

Що можна навчитися з історії Brickland?

Історія Олексія Гнідана – не про швидкий успіх і не про щасливий випадок. Це історія про виробництво, побудоване на восьми роках досвіду без частки, боргу за лікування дитини, гаражі 3×5 і готовності шість років працювати за скромний дохід, перш ніж масштаб почав працювати на власника.

Головний урок для українських підприємців простий: знання про продукт і ринок важать більше, ніж стартовий капітал, а рішення відмовитися від звичної, але неефективної моделі – як робота через сотню дилерів – іноді відкриває шлях до набагато більшого зростання. Повну розмову з Олексієм Гніданом можна подивитися в епізоді подкасту «Бізнес ID».

Це історія про те, як бізнес з нуля виростає не завдяки щасливому випадку, а завдяки роками накопиченим знанням, впертості і готовності почати знову після поразки.

Було тільки рішення діяти в умовах, які виглядали найменш сприятливими.

▶

Джерела

• Бізнес ID: В 35 заробляв $1000, а в 40 – мільйони. Відверто про шлях від гаража до Forbes — Інтерв'ю Ігоря Дідика із засновником Brickland Олексієм Гніданом