Кредитування бізнесу в Україні: чому банки обережніші

Очільники трьох найбільших українських банків розповіли на CEO Club, чому фінансування бізнесу стало обережнішим і де тепер проходить межа ризику.

Кредитування бізнесу виходить на новий, суворіший рівень

Такого відвертого обговорення того, як насправді працює банківська система в умовах війни, українському бізнесу бракувало давно.

Для власника підприємства, яке шукає гроші на відновлення чи розвиток, такі оцінки важливіші за будь-яку офіційну заяву — вони показують, що насправді відбувається всередині кредитних комітетів.

Кредитування бізнесу в Україні проходить зараз через переоцінку, якої не було навіть у перші місяці повномасштабного вторгнення. Про це свідчить відкрита дискусія за участю Андрія Мойсєєнка з «Укрексімбанку», Володимира Мудрого з ОТП Банку, який також очолює Раду Незалежної асоціації банків України, та Сергія Черненка з ПУМБ. Модерувала розмову фінансистка й експертка з інвестиційного банкінгу Тетяна Попович.

Чому банки переходять до консервативнішого сценарію?

Банки переглядають свої ризик-політики не з примхи, а під тиском реальності. Закриті порти, знищені склади, криза державних фінансів — усе це змінює саму логіку оцінки позичальника. Те, що рік тому вважалося прийнятним ризиком, сьогодні потребує додаткових гарантій і довшого аналізу.

Результат — банківська система свідомо рухається до обережнішого сценарію видачі кредитів. Це не означає, що фінансування зникло. Це означає, що шлях до нього став довшим і вимогливішим, особливо для проєктів без прозорої історії грошових потоків.

Де проходить межа між державною підтримкою і банківським ризиком?

Державні програми підтримки бізнесу залишаються важливим інструментом, але розмова на CEO Club показала: банки й держава по-різному бачать, хто має нести основний ризик. Приклад розрахунку ризиків «Укрексімбанку» демонструє, що державний банк готовий брати на себе більше, ніж приватний, — але не безмежно.

Тут проявляється та сама межа керівника, про яку варто пам’ятати будь-якому очільнику бізнесу чи банку: делегувати частину ризику державі або міжнародному партнеру можна, але відповідальність за фінальне рішення залишається на тому, хто підписує кредитний договір.

Приватні банки, на відміну від державних, не мають такого самого запасу підтримки для прийняття на себе ризику — тому для них міжнародні гарантії партнерів стають практично єдиним шляхом розширити кредитний портфель у воєнний час.

На зустрічі пролунала й менш приваблива правда: ресурси державного бюджету обмежені, і покладатися лише на нові державні програми ризиковано. Окремо йшлося про фінансування підприємств оборонно-промислового комплексу — ще один напрям, де банки і держава шукають баланс між швидкістю фінансування і контролем ризику.

Угоди про розподіл ризиків із ЄБРР та IFC — що це дає бізнесу?

Міжнародні партнерства — з Європейським інвестиційним банком, IFC та ЄБРР — дають українським банкам інструмент, якого вони не мають поодинці: розподіл ризику. Коли частину потенційних втрат за кредитом бере на себе міжнародна фінансова інституція, банк може знову відкривати лінії фінансування для проєктів, які самостійно оцінив би як надто ризиковані.

У цьому є й обмеження: такі угоди не покривають весь портфель, а умови партнерів часто орієнтовані на конкретні галузі чи розміри компаній. Банкіри на зустрічі прямо визнали — частина чинних програм готувалася для іншого економічного контексту і не завжди відповідає сьогоднішнім потребам бізнесу.

Шлях до фінансування став довшим і вимогливішим, особливо для проєктів без прозорої історії грошових потоків.

Чи однакові шанси на фінансування у малого і великого бізнесу?

Питання доступності фінансування для малого, середнього і великого бізнесу прозвучало одним з найгостріших у розмові. За словами учасників дискусії, державних програм, орієнтованих саме на малий бізнес, формально більше, ніж на великі підприємства — але це не завжди означає легший доступ до грошей.

Для невеликої компанії, яка щойно відновлюється після втрати складу чи ринку, кредит — лише частина рівняння. Не менш важливо втримати клієнтів і грошовий потік під час самого відновлення: про це йдеться і в матеріалі про утримання користувачів як урок для стартапів — фінансування без стабільної бази клієнтів не розв’язує проблему бізнесу самостійно.

Окремі банки вже тестують аналітичні інструменти на основі штучного інтелекту для швидшої й точнішої переоцінки кредитних ризиків — тема, яка перетинається з тим, як рада директорів формує стратегію щодо штучного інтелекту на рівні всієї організації.

Висновок для підприємця: що з цього важливо запам’ятати?

Найбільший меседж зустрічі — державні програми фінансування існують, але багато з них готувалися для іншого часу і не завжди збігаються з реальним запитом бізнесу сьогодні. Діалог підприємців із банками й державою нагадує класичне лобіювання інтересів бізнесу у стосунках із владою — і чим чіткіше бізнес формулює свою реальну потребу, тим більше шансів, що програма підтримки буде переглянута.

Кредитування бізнесу в Україні не зникло — воно просто стало вимогливішим до того, хто по нього приходить. Перед заявкою на кредит варто розібратися, яка саме програма — державна, міжнародна чи їх комбінація — підходить під ваш проєкт, і готувати фінансову історію так, наче доведеться обґрунтовувати кожну цифру окремо. Банківська система стала консервативнішою, але не закритою — вона просто вимагає більше від того, хто приходить по фінансування.

▶

Джерела

• Кредитування, відновлення та інвестиції: погляд українських банків | CEO Club — Дискусія CEO Club Ukraine за участю очільників Укрексімбанку, ОТП Банку та ПУМБ, модерована Тетяною Попович